Сучасна література іноді дозволяє собі те, чого ніколи не могла дозволити офіційна історія, а саме – вигадувати подій, яких не було, але які могли статися за тих чи інших умов. Натомість нинішня історія без цензури може дати фору будь-якій літературі, адже у ній, як виявляється, траплялися зовсім неможливі речі.

Франческа Меландрі. Ева спить. – К.: Нора-Друк, 2017

Цей роман – родинна історія, розповідь про життя в німецькомовній італійській провінції Австро-Угорщини, коли після війни, «виграної зовсім не на полях битв, Італія, несподівано для себе самої, виявила, що цей шматок гір став її воєнною здобиччю». Через політичні перешкоди один з героїв не міг одружитися з коханою жінкою, оскільки її брат був терористом, а сам він служив карабінером. Але для її дочки він замінив батька, як історію цілого краю замінили на короткий синопсис сьогоднішнього гетто: німців у цій частині Італії після війни зневажали. Загалом збудований роман так, що поки молодий наймит прокидається на горищі, через століття від нього його онука п’є каву на кухні, повернувшись у рідні краї з Америки, а потім їде до коханого матері, який кличе її до себе, бо помирає. Розділи  змінюються в часі та просторі, Муссоліні обіймається з Гітлером, флешбеки пам’яті чергуються з сучасними подіями, а разом виходить чергова родинна сага, на історії з якої всі покоління героїв дивляться однаковими «ніжними й суворими очима, як на деяких готичних портретах святих» – дід, мати з батьком, онука. І той самий карабінер, якого з дитинства не може забути вже доросла героїня. «Поки Ґерда накривала на стіл, Віто спитав Еву про успіхи в школі, про її улюблені предмети, про товаришку по парті. Поки Ґерда мила посуд, Віто нагадав Еві, що вона має почистити зуби. Коли Ґерда хотіла вкласти Еву в мале ліжечко, Віто запротестував. – Е, ні, ця лелітка була тут раніше від мене. І Ева змогла залишитися у великому ліжку, як це було, коли вона була з мамою сама».

Маріо Леві. Стамбульська казка. – Х.: Фоліо, 2017

Три покоління турецьких євреїв мандрують у цій родинній сазі протягом півстоліття – від кінця Другої світової війни до 1980-х. Насправді всі їхні пригоди оповідач збирає, блукаючи, немов детектив, вуличками одного з етнічних районів Стамбулу. Казки про минуле, легенди і міфи про міську славу колишніх героїв, яких не було місця на рідній землі, та й сьогодні мешканці цих будиночків все менше почуваються вдома. Разом з Орханом Памуком автор цього роману реконструюють минуле своєї батьківщини, «працюючи» з часом, як справжні майстри жанру. «Майстер має себе за останнього витязя давньої традиції, – розповідають у «Турецькій казці», – на маяку, що глупими ночами освітлює незнайоме море, куди допливають лише поодинокі мандрівники, він особливим чином тлумачить час. У такому становищі годинникаря, певно, звати іменем одного з персонажів моїх нескінченних романів – героїв, котрі вічно дивитимуться на мене, прагнучи самим зором переказати всі свої жадання…»

Остап Українець. Малхут. – Х.: Фабула, 2017

За сюжетом цього роману, колишній Станіславів реконструюється за старими листами, які потрапляють до головного героя, молодого адвоката і контрабандиста. Саме з них ми дізнаємося про таємницю, яка може змінити не лише владу, але навіть долю, проте розшифрувати їх героєві було не так просто. «Розкидані тут і там півнатяки нітрохи не наближали його до розуміння того, що таке Орден, які його зв’язки із засновниками міста і, що його гризло найбільше, чому заснування Станіслава так допікало Османам, що цей факт удостоївся окремого абзацу в загалом вельми лаконічному листі Кара-Мустафи до Текелі». Тож рідне місто героя описано в тому листуванні, як осердя лицарського ордену, що ставив собі за мету створення політичного союзу вільних країн – відновленої Речі Посполитої. Розповідаючи про долю тамтешнього бургомістра – успішного, прогресивного і тому вигаданого – автор-дебютант, застерігає, що це не історичний роман, а історична спекуляція. Тобто спроба уявити, як воно було за «за відреставрованими новим бургомістром фасадами». Хай там як, але чергова урбаністична фантасмагорія вдалася на славу, і в період від загибелі Потоцького до появи Івана Франка, карпатська столиця живе бурхливим, маловідомим, альтернативним життям своїм екзотичних героїв. Звісно, цікаво, як вони господарювали, саджали на палю чи ховалися від влади. Утім, чи були вони такими насправді, чи ні – це вже друге питання, головне пр. цьому – запропонувати свою власну модель історії, а вже її наповнення залежатиме від хисту, вдачі та мети автора.

О. Зінченко, В. В’ятрович, М. Майоров. Війна і міф. Невідома Друга світова. – Х.: Клуб Сімейного Дозвілля, 2017

У цій збірці досліджень, здійснених співробітниками Українського інституту національної пам`яті, мова про приховані, замовчувані чи перекручені радянською пропагандою фактів часів Другої світової війни. Зокрема за розкритими документами тієї доби формується справжня картина воєнного часу і роз’яснюєшся, як Друга світова стала для радянського народу Великою вітчизняною війною. Також розповідається про те, чи правда, що пакт Молотова-Ріббентропа був вимушеним кроком для СРСР, і чи завжди Радянський Союз був непримиренним противником нацистів? Розвінчуються міфи про те, що українські націоналісти масово винищували євреїв під час війни, особливо у Львові та Бабиному Яру. Стає відомо, чи справді Сталін узгоджував військові дії з Гітлером, а Бандера нібито був агентом спецслужб нацистів. І як саме кримських татар масово дезертирували на початку війни, а після її завершення маршал Жуков збирався вивезти до Сибіру всіх українців, які залишалися на окупованій території. Мовляв, нехай там будують свою «незалежну Україну».

Історія без цензури. – Х.: Клуб Сімейного Дозвілля, 2017

Оригінальність цієї серії книжок про історію України полягає в тому, що читач може познайомитися з думкою провідних вітчизняних істориків, які не виконують ідеологічне замовлення. Їхні оцінки часом не збігаються, що дозволяє кожному з нас самому виступити суддею в цих суперечках. До серії входять такі видання, як «Князі і гетьмани усієї Русі» С. Горобця про злети і падіння козацької держави 1648–1783 рр., «У кігтях двоглавих орлів» А. Галушка про польські повстання 1830-1831 й 1863 років, «На бій за волю» М. Ковальчука та ін. про Центральну раду, війну з Росією та Польщею 1917-1919 років, «Україна радянська» під редакцією Г. Єфіменка про становлення в Україні «радянського проекту» 1917-1939 років та «Від Рейхстагу до Іводзіми» під редакцією Я. Примаченко про  Україна та українці у Другій світовій війні.